Нью-рейв у всій своїй карикатурності загнувся за рік, а про новий альбом Klaxons краще не згадувати. Пост-рок успішно агонізує вже років так 5-ть (на 15-й рік з дня офіційного визнання). Його люблять багато за що (всі питання до адептів). Його не люблять за занудність і надмірний пафос.

Безперечно, знаходяться любителі катарсису, які по приколу покайфувати під апокаліптичні натюрморти. Але, але, але. Пост-рок видохся. Нових ідей немає. Напевне, вже варто організувати вселенське спалення пост-року, набухатись в дружньому колі останніх романтиків і згадувати його найкращі моменти та банди в кольорових снах.

Монстри пост-року шотландці Mogwai запускаючи свій 6-й альбом хочуть позавивати на місяць феністом-соколом, щоб у вогні останніх днів воскреснути птахом-феніксом.

Що знають у світі про героїв пост-року? Боги, ака Tortoise – сплять вічним сном. Godspeed You! Black Emperor – полетіли у вирій. Thee Silver Mt. Zion Memorial Orchestra & Tra-La-La Band випустилив цьому році концептуально-лажовий альбом "13 Blues For Thirteen Moons". В минулому році таким результатом на альбомі "All of a Sudden I Miss Everyone" відзначились Explosions In The Sky. 65daysofstatic, в принципі, провалили "The Destruction Of Small Ideals" (2007).

Інші ангели та демони з більш-менш радісними результатами фінішували минулого і позаминулого року: God Is An Astronaut з "Far From Refuge" (2007), Pelican з "City of Echoes" (2007), MONO з "You Are There" (2006), Caspian з "The Four Trees" (2007), Do Make Say Think з "You, You're A History In Rust" (2007). Навіть голосно проголошені реаніматори пост-року iLiKETRAiNS так собі зіграли свою "Elegies to Lessons Learnt" (2007).

А ще ж є незаслужено забуті у верхніх рядках Red Sparowes, Port-Royal, From Monument to Masses, чи Maserati зі своїми алюзіями на Pink Floyd, якими до того ж бавляться й прогресивщики Porcupine Tree. А є ще ж My Dad Vs. Yours і прочая, прочая, прочая.

Є ще геніальні чехи Grandmother Is Dead зі своїм геніальним альбомом "The Book Of Legionary" (2002), яких чомусь підписують на інфасторі як experimental doom metal, хоча більшість треків на альбомі вписується в найкращі сторінки пост-року.

От усе, що можна було почути в цих пост-рокових чувачків + безперечно, й у самих сьогоднішніх героїв Mogwai, можна почути на "The Hawk Is Howling", який є такою собі антологією пост-року за звітний період.

Жодних лишніх треків чи звуків (зрозуміло, бо зебестовий збірник). Екзистенція вміло нагнітається і переходить в горизонтальні медитації на березі річки про тварну сутність людської істоти. Немає тут тільки життя. Штучно якось так намагаються чуваки зануритись в цю атмосферу філософських роздумів на сенсом життя. Гарно, але одноденно. Не вистачає легкості і делікатності у висвітленні цієї пограничної теми (як в треці "I Know You Are But What Am I" з альбому "Happy Songs For Happy People" (2003) чи той ж "Auto Rock" з "Mr.Beast" (2006)).

Грозових хмар "Batcat", як такого собі пост-металу в дусі Isis, вистачало й на "Glasgow Mega-Snake" ("Mr.Beast" (2006)). Дзвоники та електронні штучки – то вже вчорашній день. Самоповтори канають тільки в ракурсах самоіронії. Пародії і карикатурки, здається, ніколи не пропливавли в парафії Mogwai. З часу виходу альбому "Come on Die Young" (1999), як бачимо вже в березні буде 10-ть років, а саунд й нині там.

Заглючена краса "Local Authority" ошивається на плейсах "Cody", "New Paths To Helicon Pt 1,2", чи "R U Still In 2 It". "The Sun Smells Too Loud" відсилає до Sigur Ros, а як на могваїв – то якась життєрадісна сопливість. Про сігурів згадує й "Kings Meadow". "I Love You, I'm Going To Blow Up Your School" ручкається з Explosions In The Sky. "Thank You Space Expert" проростає в дискурс Твін Піксу. "Scotland's Shame" сигналізує про наближення вселенської скорботи, крапаль поквакавши дабом. "The Precipice" продовжує лінію менестрельних балад зі смертельним кінцем (в буквальному і переносному значенні).

Всьо. Все зрозуміло і передбачувано. Занудні балади та саги про таку хрєнову штуку як любов, життя і смерть. Увесь прикол в тому, що всі ці 10-ть треків про любов, життя й смерть й тому, ні любові, ні життя, ні смерті там не має. Є лише пластмасові віночки на могилці пост-року, який краще було б спалити і розвіяти над Гангом.

1. I'm Jim Morrison, I'm Dead
2. Batcat
3. Danphe and the Brain
4. Local Authority
5. The Sun Smells Too Loud
6. Kings Meadow
7. I Love You, I'm Going To Blow Up Your School
8. Scotland's Shame
9. Thank You Space Expert
10. The Precipic