NEW від Гайдамаків, Барто, Qarpa, Інкунабула, Кровосток і 2h-Company

Гайдамаки "Кобзар" (2008)

Банальні моральні месіджи. З такими заявами, краще сидіти на дереві і жувати банани. Пародія на музику. Дебільні закоси під попсу Брєговіча. І навіщо сюди було присобачувати даб? Для пантів? Тіпа, модне словечко для аборигенів від гайдамацьких гуру.

Кавалок "Маланки" від 02:12 до 01:52 дивним чином нагадує крапаль оброблену тему "First Sleep" Кліфа Мартінеса з саундтреку до американського "Солярісу", пізніше, цю "оброблену" тему крапаль українізують, щоб аж так в очі не кидалось.

Відвічне українське ниття. Кобзарям до блюзу, як Гайдамакам до бітлів. "Роса", а-ля Ян Табачник лабає на акордеоні, цілеспрямовано вибиває сльозу. Все як в супермаркеті. Тоді які претензії на вічне, світле, чисте? Хардкорна "Маруся" заплановано заставить фанатів Вєрки Сердюки танцювати. Всьо, як в аптеці. Ремікс "Вітер віє" з закосом під реггі просто смішний.

Ніякі, пусті слова ні про що. Тупі тексти ("немає кращого, ніж битися за релігійні принципи" ("Їхав козак") – це що таке?????). Похоронні марші. Вселенські претензії хуторянського рівня альбому. Він ваш пацики. Грати для п’яних поляків і потім писати у всіх газетах про всесвітній успіх. Піар – класна штука.

Вибуховий, блять, альбом. Піздєц вибуховий (особливо, "Їхав козак"). Вибуховий пук у воду. В болото. Так буде краще написати.

І ще раз. Хуторянська туфта для малолітніх дур і суходрочок на китайські вишиванки. Старпьорам сподобається.

Попса рідкісна. Єдине, що хоч радує, так це, більш-менш нормальне використання кобзи. Не ще одне суходрочне завивання на червону калину, яка кудись там похилилась і ніяк не може кінчити. Який тут ризик? Яка розкутість? Хіба що на унітазі, з "Плейбоєм" в руках.

1. Вступ
2. Ефір
3. Їду трамваєм
4. Месідж
5. Мені здається
6. Маланка
7. Спокуса
8. Роса
9. Лелекі
10. Маруся
11. Їхав козак
12. Вітер віє
13. Вітер віє (ремікс)

Барто "Барто" (2007)

Електроклашне садомазо на планеті дікіх абізьян. Відверті віршики на ніч в шкіряних костюмчиках. Відверто банальні віршики мами-анархії. "Пошел в жопу Микки-маус" і "нахуй бугі-вугі, в пізду ракнрол" – це канєчно круто, але неново і нудно, і не так винахідливо як в Кровостока.

Монотонні і нудні ахі-охі вже давно до пізди. Танцювати під то впадло. Ну та, можна слухати ніби прикольні тексти. Але ж ми прийшли не на конкурс юних паетесок з клімаксом в груді. Ну та, тіпа, стьоб над мажорами (і не тільки) з їх заглюком на сексі-пексі-фексі. Цю фішку вже давно прорубали в Росії і до появи Барто. Куди тепер рипатись?

Громадянська лірика для покривання хуями гламурних тьолок і їх папіків від, тіпа, хворих на дєцкую лєвізну, в російському контексті якось не вставляє. Про наїзди пролетаріату на макдональдс, писав дєдушка Маркс, тепер їх озвучили і завернули в канфєтку. Де ж Барто була ці 100 з лишнім років?

Чимось, далеким до хуйні є хіба що "Кинг-Конг" зі своїми стрінгами, "Микки" зі своїми корпоративними блядями раком, "Пиво" зі своїм давай-давай і, безперечно з пивом та закосом під голосочок Наталії Вєтліцкої (тої, що плейбой кльовий такой) + "Рядом с М.В" – просто до пари.

В принципі, чимось таким хотіла займатись Карпа, але щось в неї нє сложилось з талантом, чи з чимось іншим. Тому Барто все ж крутіше, ніж Qarpa. На тому й заб'ємо хуй на таку музику.

1. Танцпол
2. Супермен
3. Кинг-Конг
4. Сучки
5. One Love
6. Микки
7. Касса
8. Владик
9. Баку
10. Пиво
11. Рядом с М.В.

Qarpa "Інжир" (2007)

Галімий піаристий інжир від Карпи, який феноменально випереджує усі наявні її "таланти": як літературні, так і музичні. Натягнутий, штучний, і престарілий. Грув – це харашо. А що далі? Наявні закоси на Nine Inch Nails, Daft Punk, Basement Jaxx. Може ще згадати KMFDM? Фанаткам Віталічки Козловського заканає.

"Кокаїн" з зальотом на бамбук до Тартака. "Клей" з салютом Скрябіну. І чи не нагадує початок "Я тебе з’їм" трек Autechre "Basscadet " ще аж з 1993 року (до речі, з альбому "Incunabula")? "Очі твої" душить жаба стародавніх успіхів Evanescenes?

І що "Рамка для сонця" має спільного з "Overcome" від Tricky, також, ще аж з 1995 року (альбом "Maxinquaye")? Хоча, мейбі, це єдине, що варте уваги. А що "Без мене" має спільного з "Personal Jesus"? Що, знову будемо вгадувати? Може, ще нагадаєте, коли він вийшов сінглом? Часом не в 1989 році?

Карпа може скандалізувати своє творчістю лише престарілих патріотів. Який тут нафіг епатаж? Для малоліток хіба що. І який тут стьоб, як багато хто думає? Тупенький попсовий трешак. Після 1-го прослуховування відразу ж в recycle bin. Піар піаром, а що далі?

1. Sex
2. Lady Du
3. Я тебе з’їм
4. Кокаїн
5. Клей
6. If You Don’t Love Me
7. Вибач, Ґандзю
8. Очі твої
9. Мантра
10. На мою кров
11. Рамка для сонця
12. Зникнути взагалі
13. Без мене

Інкунабула "Невидане" (2007)

Грандіозна медійна найобка з поганим голосом на перших треках і фіговим гроулінгом, взагалі. З перших нот відчутні забугрові впливи коллєктівного бєзсознатєльного (думаю, без Neurosis, Isis і Tool не обійшлось, а що тоді писати про Animal Джаz, які самі відзначаються процесом запозичення). Саунд, конечно, хороший. Але такий час, що всі добре грають.

Саунд якісний, але не цікавий. Музика і голос + тексти, абсолютно, не перетинаються один з одним. Штампований набір звуків, екзистенціальна тематика, примарні герої і бла_бла_бла. Хвала Маніту, що це хоч краще, ніж утопічний Тол.

Зрозуміло, що послемитись під то тінейджерам, як 2-ва пальці об асфальт. А, серйозно, це попсовий пост-метал. "Мати" просто якась пародія. Який сенс в цьому? Який сенс слухати трек "Народна", якщо чуваки аж з Каліфорнії Estradasphere роблять це набагато краще та й стьобніше ("Smuggled Mutation" і " The Return" з альбому 2006 року "Palace of Mirrors")? Весь ефект від "Недаремно" ефектно псує вокал (соррі, в Красовіцкого набагато кращий) і ще більше текст.

Щось схоже на реальність проростає на "Подаруй мені небо", "Твоє тіло" і " Тихо". Тут нічого не скажеш. Але ж, блін, тексти просто в жопу. Приспів "Подаруй мені небо" катастрофічно все псує. "Твоє тіло" – напевне, найкращий трек альбому. З 2-ї половини альбому можна й було починати писатись. Перша, просто, коту під хвіст.

Але вже "Залиш мене сама" нафігась залазить в русло "Другої ріки". Дабові штуки явно не витягують враження зі ще більшої попси. " Залишений" вгроблює своїм попсняком увесь мінімальний ефект. "Завжди" – нудотне ниття, яке хочеться швидше відрубати. І штапми, лєкала, штампи.

Ґудово, що пацики мають нормальний рівень. Це радує, як і мінімальна присутність цікавих треків, але, чи будете ви перебиратись з шикарної квартири у Нью-Йорку в задріпану кавалєрку в Львові? Але це краще, ніж Тол, яких, якийсь умнік назвав українськими лед_зепелінами. Цих, хоч ніхто не називає месіями українського ракенролу.

1. Дедал та Ікар
2. Герої 2.0
3. Мати
4. На поверхнях
5. Народна
6. Недаремно
7. Подаруй мені небо
8. Твоє тіло
9. Тихо
10. Залиш мене сама
11. Залишений
12. Завжди

Кровосток "Гантеля" (2008)

Кровосток продовжує обстьобувати наявну реальність раю в пакєтікє. На цей раз гантелями. Мейбі, гірше, ніж в "Сквозное" (2006)? Це факт? Але, що значить слово "гірше"? Інакше, бля? Там ракетне "Сквозное", а тут – лише гантелі. Як приговорювалось в дитинстві "нє бойсь ножа, а бойся лома, адін удар – четирє пєрєлома". Величезне СПАСІБА за "соплі в ЖЖ". Афоризми валять в народ пачками і собачкамі. Фантазія буяє морською капустою.

Семпли з Мусоргського "напрягають" нехіло. Похуїстичний голос Шила й справді десь далеко і без заточених чолок емокідів. Термоядерні, як і завжди, тексти Фельдмана. "Давай я буду слон, а ти посудная лавочка", це ще цвєточкі фрілава. Натуралізм маасковскай жари. Тому їх так і матюкають в Росії сортірщіка Вовочкі Путіна.

"Колхозники" – піздєц, як шикарний друшлаг про те, як "пацани нє успєлі нє вмазацца, нє разкуріцца". І все через підставу і гнилих мусорів. "Порно" під балалаєчні пєрєліви з тєкстєцом "мір без порно – огнєнная гієнна", явно не для больних задротіків. Патріоти русскіх тьолок тут просто зебестікі.

8-ми бітний і монотонний стьоб над компутерними задротами в "Беспорядки" від творчєской інтєлігєнциї. Стьоб над психіатрами і гламурними ліпосакціями в "Органах". "Каво в какой капустє нашлі, тот той капустой і башляєт". Мусаргский і "Метадон" форева, "єду єбать нєвєсту на Вавілова".

"Трєніє наших слізістих і щастьє єсть, і нещастьє нє здєсь". Не побачити стьоб в анатомії "Киса", ну не знаю, яким драбоданом то тре бути. Суцільна навколишня єбатня відпочиває. "Шурик" поїхав на Філіппіни. Чим ближче до гріха, красавелла.

"Дітєй – нахуй, стариков – в пізду, остальних – в ізолятор" – оригінальний атвєт на всє вапроси в наше смутноє врємя. Це "Г.Э.С.". А це "Гантеля" від Кровосток. Якщо не відповідь на усі запитання, так принаймні нехуйова стейність в навколишньому реалі без втеч в ілюзії саєнтології, фітнесу, солярію, філателії, доміно, Хічкока без перекладу та іншої поїбєні цього шизоїдного суспільства. Сєрьогє, а тим більше, якомусь Потапу, таке навіть і наснилось.

1. Интро
2. Зимняя
3. Быть плохим
4. Колхозники
5. Порно
6. Беспорядки
7. Гантеля
8. Органы
9. Глаза
10. Ночь
11. Метадон
12. Киса
13. Шурик
14. Г.Э.С.
15. Аутро

2h-Company "Исскуство ухода за AK-74" (2007)

Наворочєна і завернута пітерська 2h-Company зі своїми стьобними шпілялками. Стріляє без жодних стопів і цілодобово валить своїм репом. Місцями ("Филип Дик") нагадує перший альбом Burial.

Більше – відлітає до першого альбому Dizzee Rascal "Boy in da Corner" (2004). Тому, з легкою долею стьоба, можна назвати цю суміш електроніки і репу – граймом. Хоча, їх перший альбом "Психохирурги" вийшов також в 2004. Але й грайм з'явився в Лондоні на початку нульових.

Ця сторі нагадує забутий лайф іжевської банди Стук Бамбука в XI часов з їх альбомом "Легкое дело холод" (1991). 1-й російський тріп-хоповий альбом в той час, коли Massive Attack випустили 1-й свій сінгл в 1988 році, "Daydreaming" – 1990-му, а 1-й альбом "Blue Lines" – в 1991-му. Так би ніхто і не знав про існування такої іжевської штуки, якби не галімий фільмак "Одне кохання на мільйон", де нарешті згадали про Стук Бамбука.

Повертаючись до 2h-Company можна сказати, що " Исскуство…" багато в чому програє "Психохирургам" в легкості, оригінальності і цікавості. Крапаль вимучений альбом. Вокал Міши Фенічева крапаль забіганий колами речитативу.

Але в контексті російської чи української сцени, "Исскуство ухода" залишається на вершині і тут вже пацанам, тре не розслаблятись, або ж розслабитись і набратись нових ідей. Змагатись в принципі не має з ким. Та й основний баттл в них йде з собою, як у всіх нормальних людей.

Особливо, особливо рекомендовано для прослуховування.

1. Рэп больше не кал
2. Адекватно
3. Сорокин-Trip
4. Филип Дик
5. Культиватор
6. Жир земли
7. Полоски
8. Дзэн и искусство ухода за АК-47

фото: gatonegro.cl