Morcheeba "Dive Deep" (2008)

Альбом не відпускає. Важко назвати себе фанатом Morcheeba, але це так. Зрозуміло, що деякі речі можна було почути й раніше. Мікс з давнтемпо, блюзу, репу, кантрі, соулу + самтаймс, східні запливи. Палітра замішана на повному серйозі, тому жодних траблів немає. Доходить з першого ж разу. Але ж чіпляє і не відпускає. Навіть без Скай Едвардс. І з кожним наступним разом розчинення в водах альбому все глибше і глибше.

Люди знають чого вони хочуть, знають як це зробити і це роблять. Навіть з суцільним морем feat-ів. Єдине, що дивує, так це дивний голос співачки з творчим псевдо Manda. Якось важко підписати її голос під її ім’я. Як і важко виділити якийсь трек. І навіть інструменталки "Thumbnails" та "Hemphasis" (особливо).

Плейлист зміксований без дитячих пантів. Після повільного огортання в насолоду лірики "Enjoy The Ride", "Riverbed" чи "Run Honey Run" (щось між Стінгом і Sufjan-ом Stevens-ом) залітають реперські штучки, загострені по самі гланди. Щоб потім повільно, як "One Love Karma" розбавлена космічною електронікою, розчинитись в психоделії. В якій плаває і "Washed Away". Ще один колаж морських пейзажів. А як ще назвати ці голосові перетіканням в супроводі аналогових клавішних з блюзу в психоделію, а з психоделії в даб?

Скретчі "The Ledge Beyond The Edge" вбивають усі майбутні життя, переродження і нірвану. А це останній трек. Який запам’ятовується, якщо не найбільше, до нірвани так точно.

Суміш того і другого викристалізовується в "Blue Chair" (з фінішним муркотінням кота) і "Flowers". Тут як пише класика: лід і вогонь, розум і емоції. Припливно-відпливний блюз "Sleep On It" і без класиків буде зрозумілий і чорному, і білому, і чукчі, і неандертальцю (хоча дивно нагадує Tricky "Hell is Round the Corner" ще аж 1995 року ). Дивує "Gained The World" з якимсь неочевидним привітом Девендрі Банхарту з його латиноамериканським корінням. Ну й голос Mand-и.

Її "Au Dela" схожа за настроєм на останній альбом Скай. Але, блін, її невинна французька – це просто ЩОСЬ. Соррі Ванесса Параді, соррі Джонні Депп. Але Ванесса явно щось затупила зі своїм останнім альбомом. А тут просто казка.

Все йде на одній хвилі. З лишніми прикметниками, які тут абсолютні доцільні – сильний і крутий альбом. Таке не забувається. А що ще потрібно для музики?

Щось таке намагались зробити The Cinematic Orchestra в своєму "Ma Fleur" (2007). Ала далі тріп-хопових переспівів акустичних концертів Coldplay та алюзій на Lamb не закадрувалось. Тому й не вставляє той альбом аж на стільки. Навіть з новою канадською звіздою Patrick-ом Watson-ом, якого чомусь називають новим Ентоні. Який новий Ентоні чуваки?

Ентоні та його версія ділановської "Knockin’ on Heaven’s Door" всіх ставить на місце. Як і нова Morcheeba олдових & юних піонерів і жовтеняток тріп-хопу.

1. Enjoy The Ride (feat. Judy Tzuke)
2. Riverbed (feat. Thomas Dybdahl)
3. Thumbnails
4. Run Honey Run (feat. Bradley)
5. Gained The World (feat. Manda)
6. One Love Karma (feat. Cool Calm Pete)
7. Au Dela (feat. Manda)
8. Blue Chair (feat. Judy Tzuke)
9. Sleep On It (feat. Thomas Dybdahl)
10. Hemphasis
11. Flowers (feat. Manda)
12. Washed Away (feat. Thomas Dybdahl)
13. The Ledge Beyond The Edge