New! від Dave Gahan та She Wants Revenge

Dave Gahan "Hourglass" (2007)

2-й сольний альбом Дейва Гехана. Космічна стерилізація та скафандризація вивалюється нафіг емоційними кишками та вирізаними гландами. "Я рєзал кожаниє рємні, стянувшиє слабую грудь" співав Бутусов. От 7-ма словами коротка характеристика альбому.

Пульсації загублених світів в естетиці і текстах "Freelove". Туманності Андромеди на кожному кроці. Мільйони Будд літає в якихось скляних сферах просторами невідомого космосу, невідомо навіщо.

Мозаїки вже традиційного сінті-попа, розбавлені EBMом та IDMом, індастріелом та амбієнтом.

Чи то "Kingdom" з його любов'ю в скафандрах з підключкою до мережі 10000 вольт і прямою лінією зупинки серця після передоза.

Чи то "Deeper And Deeper" і "21 Days", пилорамність яких, простежується від U2 до The Chemical Brothers. Перше – зла денсова штучка з горловими криками Дейва, друге – злий голос Гехема з ангельськими приспівами. Чи то "Use You" зі своїми пульсуючими і булькаючими штуками далекоглядного стадіонного майбутнього.

Міжгалактичний автостоп робить зупинку, хіба що амбієнтному "Miracles" з його атмосферною післягрозовою розрядкою та розчиненням на мікроскопічні цятки в окулярах далеких телескопів та індастріальних "Insoluble" і "A Little Lie", які класно підійшли би кроненбергівському "Павуку".

Тягучий "Endless" з величезним натяком на хіт, який з монотонним грувом замотує зашморг на шиї до такого піздєца, що розгерметизація скафандра і космічний холод у порівнянні з цим, це – це 1-й клас 1-ша четверть.

Останній "Down" своїм войсовим вступом і приспівами щось дивно схожий на "Creep" від Radiohead. Мейбі, то кавер такий своєрідний, ти таємний знак з нагоди виходу нового альбому Radiohead. В приципі, пофіг. Просто очумєлий трек.

В Гехема фігні не буває. Чи він співає про пісочний годинник, чи про жінку з великими грудьми і широкими стегнами, що в принципі одне й теж. Фігурально. Класна робота.

1. Saw Something
2. Kingdom
3. Deeper And Deeper
4. 21 Days
5. Miracles
6. Use You
7. Insoluble
8. Endless
9. A Little Lie
10. Down

She Wants Revenge "This Is Forever" (2007)

2-й студійний альбом дарквейвних She Wants Revenge зі славного LA, після більш, ніж окриленого успіху минулорічного "She Wants Revenge" (тільки з дівчиною в білому), вилітає у відкритий космос.

Ще одні майстри сінті-попного пріхлопа та диско-панкового прітопа. Позашлюбні діти Joy Division і Depeche Mode та молочні брати Interpol. Тільки She Wants Revenge більше дружать з електронікою, ніж жителі Великого Яблука. Хоча, у цьогорічному альбомі "Our Love To Admire" й Interpol вирішили заїхати на електронну цілину. Получилось класно і крок вперед в порівнянні з 2-ма попередіними альбомами очевидний.

She Wants Revenge все ще продовжують присипати танцями свою темряву на тому самому місці, але це, ще не означає, що це погано. Якісна стабільність в наш час рідкісна штука.

На відміну від Гехема зі своїми вищевказаними медитаціями, більшість нових треків She Wants Revenge відпрацьовані в дусі маршів а-ля "Personal Jesus" чи бойовичків типу "Useless".

"Walking Away", "True Romance", "What I Want" і теде, тому підтвердження. Постійні макабричні денси зі зміями Горгони Медузи, які ніколи не сплять. З часів Тесея нічого не змінилось у цьому світі. Війна триває і похідні марші для героїв та підкорювачів далекого і близького космосу – то найкраща музика. І тут вже немає різниці куди марширувати, чи то на смерть, чи то на весілля, що у більшості випадків одне й те ж.

А "Walking Away" та "True Romance" – як на першу частину альбому – то найкращі треки.

І якби Вєсєльчак У і Кріс пританцьовували перед Кольою Гєрасімовим басами з "What I Want", то заповітний мієлафон вже давно би був в їх руках. Тут хіба що "Its Just Begun" якимсь макаром залітає на початок "Quicksand" Travis.

А так всьо путьо. Путьом Depeche Mode. Хребетний космічний біт на який нанизаний бас і голос Джастіна Ворфілда + пульсуючі далекими зірками клавішні.

"This Is The End" вже легенький похід на ліво, значно розкумарений і не такий маршовий трек. Щось більше в степь Interpol, тільки з більшим басом, ну й зрозуміло, елементами електроніки. Тут можна порівняти "Replacement", "Checking Out", "Rachael" з "PDA" і "Roland" з альбому "Turn On The Bright Lights" Інтерполівців.

Цю досить непогану космічну одісею закінчує все ж медитативний інструмєнтал "All Those Moments" та вже вищезгаданий "Rachael". She Wants Revenge вже 2-й рік підряд на висоті і на повному серйозі залишити згадку про себе в мізках меломанів.

1. First Love
2. Written In Blood
3. Walking Away
4. True Romance
5. What I Want
6. Its Just Begun
7. She Will Always Be A Broken Girl
8. This Is The End
9. Checking Out
10. Pretend the World Has Ended
11. Replacement
12. All Those Moments
13. Rachael

фото: i.walmart.com, static.flickr.com, bmi.com, mtv.com