New! від Джеймса Бланта та HIM

James Blunt "All The Lost Souls" (2007)

Джеймс Блант після катастрофічного-атомного успіху свого альбому "Back To Bedlam", а особливо після треків "You`re Beautiful" і "Goodbye My Lover", які задовбали вуха усіх радіослухачів Великої Британії, вирішив продати душу дияволу. Це в нього успішно вдається. Як то кажуть, пацик паймал звєзду.

На хвилі втечі від успіху дебютного альбому він вирішив записати диск без хітів. Без треків, які б можна було ставити на безсмертний ріпіт і задрочувати до смерті підданих її Величності.

Хоч й ніби все на місці: легкі мелодії, які без напрягу запам'ятовуються. Прості слова, фортепіано, акустичні гітари, інколи, тріп-хопові штучки, джазові переробки, кантрові натяки, стирки з саундреків і його печальний голос потенціального стрибуна з 100-го поверху.

Немає різноманітності тем, ідей, настроїв, атмосфери, життя. Буденна одноманітність і самоповтори. А де ж свято? Навіть й сумне.

В тому ж дебютному альбомі, за спиною "You`re Beautiful" і "Goodbye My Lover", були набагато сильніші "So Long Jimmy", "Out Of My Mind" і "No Bravery", яким віриш. Віриш голосу Бланта.

А тепер він – One Of The Brightest Stars. Звєзда. Він втомився від слави. Послав нах співаторку свого хіта "You`re Beautiful" Аманду Гост, ще й втарабанив в альбом трек про те, що вона здулась ("Annie"). Ніби все на місці, але не вистачає ризику, сміливості. Стара, мільйон разів прослухана платівка в новому плаксивому аранжуванні. Тінейджери схавають.

Старий Блант зрідка посекундно проскакує на "I'll Take Everything", "Same Mistake". "Give Me Some Love" до " You`re Beautiful", як до моря рачки, як і дрезині "I Really Want You" до крутого експресу "Goodbye My Lover". "Annie" до "So Long Jimmy", як Івану-дурачку до Васіліси Прєкрасної. Пурга одним словом.

Нє, конєчно, дєвушкі будуть плакати, ридати і різати вени. Ну, але не ми з вами. Він дальокая звєзда, яка світить з далекого нам Всесвіту, вона класна, але нікому не потрібна. Фантастична іграшка за 5000 баксів, на яку можна дивитись лише через вітрину, навіть не мріючи про те, щоб її купити. Просто, прожектор пєрєстройки. Не сонце. Просто звєзда, яка зажралась.

1. 1973
2. One Of The Brightest Stars
3. I'll Take Everything
4. Same Mistake
5. Carry You Home
6. Give Me Some Love
7. I Really Want You
8. Shine On
9. Annie
10. I Can't Hear The Music

HIM "Venus Doom" (2007)

Куди котиться HIM? Чи куди вже докотився HIM? Що це за хрєнь вилітає з динаміків. Віллє Вало може своїм басом трахати тьолок. Але ж в нас не порносайт, і навіть не історії походеньок билинних богатирів з фінським минулим, теперішнім і майбутнім. Краще вже дивитись фінський "Воїн півночі" від режисера Антті-Юссі Анніла, ніж слухати цю північно-рогату фігню.

Його голос, це єдине, що ще лишилось для сльозоточивих фанаток його infernal majesty. А де класика. Де вона де? Таке вже давно чули. Як і електроніку і голосові примочки. Одні гітарні запіли, рифи і попсовий, тіпа важкий драйв. Прилизаний попсняк.

На нещодавньому концерті Metallica в Москві, HIM були на їх розігріві. Московська преса, десь там, дуже далеко на маргінесах своєї думки, своєї статті та інетного простору згадала про гарячих фінських хлопців. Докотились, називається.

Не рятує тієї дурнуватої ситуації, ні 10-хвилинний зальот в псевдоготику в "Sleepwalking Past Hope", ні наступний бойовичок "Dead Lovers' Lane", ні 1-хвилинна акустика "Song Or Suicide" з гіперэротічним голосом Вало, ні традиційно- заглючна заключна балада "Cyanide Sun".

HIM намагається вилізти з того болота однією кінцівкою альбому, але поїзд вже пішов, зів'яли помідори. Можна писати епітафії, готувати чорні костюми та замовляти віночки. Вже ніхто нікуди не їде. "Venus Doom". Можете голити свої ніжки на їх похоронну церемонію.

1. Venus Doom
2. Love In Cold Blood
3. Passion's Killing Floor
4. The Kiss Of Dawn
5. Sleepwalking Past Hope
6. Dead Lovers' Lane
7. Song Or Suicide
8. Bleed Well
9. Cyanide Sun