Gogol Bordello "Super Taranta" (2007) + Klaxons "Myths Of The Near Future" (2007)

Gogol Bordello "Super Taranta" (2007)

Gipsy-punk літає по планеті. Євген Ґудзь після Києва та Чорнобиля, транзитом через Атлантичний океан, добравшись до райського яблука Нью Йорка, час від часу залітаючи в Карпати і співаючи з Мадонною на Уемблі, своїм термоядерним зарядом бордельного життя, підриває всі англомовні вуха традиційним диким акцентом та шилом в українській дупі.

І знову саундова м’ясорубка б'ється в аритмічному припадку. І хто його знає, як довго вона так протримається. Це якийсь постійний сизифів камінь. Не встигає прозвучати кавалок тексту англійською, як тут, вже вилітає російською, українською та ще фіг-зна якою, як відразу вилітає в одне вухо, щоб за секунду знову влетіти в інше. Fuckin броунівський циганський рух.

Те ж, що робиться з такою штукою жанр чи стиль, взагалі, краще промовчати. Все на купу пролітає на веселій каруселі зі швидкістю світла, Капітошки і Петрика П'яточкіна.

Театр погорілих акторів доведе до інфаркту всіх слухачів, читачів, глядачів і віруючих. "Я нє єврей, но коє-что похоже. Я шут і циркач, ну і что же?" "Wonderlust King", "Zina-Marina" та "Supertheory Of Supereverything" замутили живий_сирий_колючий стьоб зі знаком якості.

Нова версія Буратіни розцвітає в "Harem In Tuscany (Taranta)" з розпрекрасною країни чудес, де на деревах ростуть єври і вже не ревуть воли. Там кіт Базіліо і лисичка Аліса бадьоро крокують у не намальований на стіні капіталізм, після вдалого розводу довгоносих лохів.

Хоча, вони ще не знають, що за рогом їх чекають кордебалетні герої, бармалєї і бармалєйчікі, які всєгда ідут в обход і весело матюкаються на інтелектуальні теми.

Які швиденько переростають у живу класику. В кіношний поліфонічний саундлайф "Dub The Frequencies Of Love" з баяном і скрипками. Класіка. Жива. Рухається. Копається і матюкається.

Гітарний і скрипковий пофігізм ще більше розпускає свої руки в паузі "Tribal Connection", якщо слово пауза, можна використовувати в репертуарі гогольних борделіантів.

Ґудзьомовець-енерджайзер кардіологічно намотує кола "Forces Of Victory" і кричить, явно, не в вуха слабонервних, шизоїдів та іншої морально-патріотичної шушери в пластмасових вишиванках. Тут кажуть, гуляє якийсь акордеоніст Табачник Ян. Пошліть його нах з його фанєрою.

Краще вже "Alcohol" з чудесним разкумаром краснодарським. Похмільною естафетою від Чайфу.

"Suddenly...(I Miss Carpaty)". Всі хавайтесь. Я злой і страшний сєрий волк, я в парасятах знаю толк_рррррррррррррррррррррррррррррррр. Самопоміч прошу next. Союзівка is the best. Центровий трек центрового альбому центрового ілюмінатора Ґудзя, який допомагає Елайджі Вуду знайти Ківерці, Сокиричі і Колки.

"Your Country" відкриває нову сторінку в електронізації кабаре в салуні імені Мена з бульвару капуцинів. А вот за што я люблю ковбоя. За то што всьо єсь у нєго. Апачі_тьолкі_алкогось_and all who didn't like The Stooges_would go to fucking hell!

Вентиляторний приспів "American Wedding" розносить нафіг, усе, що називається америкосним весіллям. Хотfuzz[ний] приспів ta-tar-ranta-ta-ta_super taran-ta taran-ta ran-ta ta, не єдине, що Ґудзь думає про это: I understand the cultures_ Of a different kind_But here word celebration_Just doesn't come to mind.

Завершує усю цю басурманську навалу мультинаціональної орди "Super Taranta"_татататататтна лєзгінка_цигани_прикольні барабани_ірландська джига_постмодерна штучка з цитатним набором багаторазового використання.

Писати про ці етномотиви_циганів_романси_панк_метал_харизми_енергії – тупо. Переконливий і значно кращий саунд, ніж на попередніх 3-х альбомах. Просто крутіть звук на max і гоголь борделло з'явиться в вашій хаті. Танці до упаду і томагавки вже летять в чиюсь голову.

1. Ultimate
2. Wonderlust King
3. Zina-Marina
4. Supertheory Of Supereverything
5. Harem In Tuscany (Taranta)
6. Dub The Frequencies Of Love
7. My Strange Uncles From Abroad
8. Tribal Connection
9. Forces Of Victory
10. Alcohol
11. Suddenly...(I Miss Carpaty)
12. Your Country
13. American Wedding
14. Super Taranta!

Klaxons "Myths Of The Near Future" (2007)

4 числа цього місяця Klaxons дали круту музичну премію Mercury Music Prize. В 2005 її отримали Antony and Johnsons. Тоді було багато шуму, що хто то такі і що вони тут роблять. За минулі 2 роки Ентоні Хегарті став найкращим. Роки так через 2-ва, про Клаксонів, які зараз, тіпа, на піку популярності, можливо, вже ніхто не буде згадувати. Можливо.

Чуваки зашифровали в своїх альбомних кросвордах і ребусах все найкраще від Ramones, Rolling Stones, Caravan, Franz Ferdinad, Happy Mondays, Depeche Mode, The Chemical Brothers і ще до бог-зна кого. Тепер це називається нью-рейв або ж диско-панк. І вони набагато кращі за героїв врємєнних лєт Rapture, та й за минулорічний альбом Kasabian "Empire" також.

Клаксони спокійно собі перестрибують з монументального мотивчику "Paint It Black" з фальцетно-бітовим виконанням в "Two Receivers" в обкурену духом Мобі дурнувату "Atlantis To Interzone", де по повній програмі і кардинальних змінах ритму відпрацьовують назву своєї команди.

Це набагато сильніше від ще одних героїв цієї хвилі нью-рейву Shitdisco, які на відміну від Klaxons, клаксонять повітря своїм існуванням.

Ну й куди сьогодні без хітів. "Golden Skans" – це не тільки супер, це гіперсупер. Дискотечний дупотрус працює в ритмі відбійного молотка і без брейкбіту. Ніби Keane з великим набором і перебором кислоти. Ви ще не підспівуєте "Golden Skans"? Ну й флаг вам в руки.

"Totem On The Timeline" перехвачує творчі завоювання Franz Ferdinand, щоб затанцювати їх до смерті. "As Above So Below" – це вже назад в майбутнє. Коктейльний привіт диско з недалекого майбутнього процвітання рейву в Британії.

Далі вже якийсь, ну дуже полегшений варіант Chemical Brother з тими ж фальцетними припливами і відпливами і танцями навколо вогню з туфельок Попелюшки. Класний стьоб "Isle Of Her". Карети на гарбузи. Гарбузи на мишей. Кислота діє. Діє і в "Gravity's Rainbow" з мішаниною психоделії, диско, рейву. Обкуреним танцюристам вже нічого не заважає. Come with me. "Forgotten Works" – це взагалі апогей обкуреності і стьобу з залізобетонними обличчями. От такі ребуси.

В "Magick" пацанам очевидно замало рейваху і вони вирішили потоптатись на території 8-біток. Супер Маріо в холодному космосі показує язика дурнуватим мавпочкам в скафандрах з одним вухом.

Нарешті в "It's Not Over Yet" вони перестають співати фальцетом. І це ще сильніше ніж було перед тим. Безперечно, клавішні клаксонять як має бути. Якийсь кислотний дощ, який ніколи не закінчиться.

Це довбаний апокаліпсис вже задрав. Nine Inch Nails, Smashing Pumpkins, Muse. І Клаксони туди ж зі своїм хоровим співом пацієнтів психлікарні, які вирішили зробити пародію на Prodigy на каструлях та нічних горщиках в своїх "4 Horsemen Of 2012". Але тільки стьоб. Готично-кислотний. Серйозно це краще не сприймати.

1.Two Receivers
2. Atlantis To Interzone
3. Golden Skans
4. Totem On The Timeline
5. As Above So Below
6. Isle Of Her
7. Gravity's Rainbow
8. Forgotten Works
9. Magick
10. It's Not Over Yet
11. 4 Horsemen Of 2012