Якийсь повноцінно дивний альбом від Linkin Park. Якийсь недороблений, навіть не сирий, просто недороблений, невдалий, не розморожений. Мейбі, то така концепція? „Minutes To Midnight”. За хвилину до чогось повноцінного, вічного, доброго, світлого. А так, тільки 2 більш-менш нормальні треки. Один, щоб відірватись, інший – щоб просто постібатись.

4 роки від „Meteora” і попса, галіма попса для дєвушок в платячках в горошок. Дуже динамічний альбом, не в сенсі драйву, а короткості треків. Якісь дивні закінчення треків, певне, знову концепція, відбита в назві альбому. Якась обірваність, незакінченість.

Трохи того, трохи цього. „Wake” щось трохи від Пінк Флойдів, в „Leave Out All The Rest” – щось трохи від тріп-хопу і соплі, соплі, соплі.

„Given Up” дає ще якусь надію невідомо на що, але чомусь дивно нагадує „Earth Intruders” Bjork з нового альбому „Volta”. Як так сталось – невідомо, це загадка природи. Але ж в нас час високих технологій.

Хоч щось. „Bleed It Out” – реактивно-матюкальний речитатив, драйвова лічилка для стрибків зі скакалкою. Один єдиний живий трек на альбомі. Трек, який хочеться слухати більше, ніж один раз.

Тут можна почути і про професіоналізм паркменів. Головну тему пісні можна було розвинути до сентиментальної хітовості, але пацики втримались в руках та в голосах і за 2:46 видали майже геніальний трек. Без соплів і рожевих слоників. Чиста злість. Тільки де вона на усіх інших треках?

„Shadow Of The Day” з області U2. Скрипочки там всякі. Гопи щось говорять пролюбов в рагульський день святого Валентина. Про це пізніше. Рамантічна пєсєнка влюбльонних гопів. Попередній трек зник. Це дуже фігово.

Індастріальний вступ „What I've Done” і її галіме продовження. Жорсткіша версія однієї попсової пісеньки.

Все ніби на місці. Семпли, примочки, вокал, скріми, але до скрімо, ой як далеко. Паркмени не хочуть щоб їх називали ню-металістами. Є інше визначення їх творчості – емо-кор, хоча, хтось це називає поп-роком.

„Hands Held High” – шлюбний органний марш під речитатив. Дивним чином нагадує хіт від Streets „Dry Your Eyes”. Хорова капела пай-мальчіков. Дружки в суконках з цветочками. Білі голубки серуть на голову ангельського хору. Амен, мазафака, амен. 2 і останній нормальний трек. Для стьобу.

Зубодробильний „No More Sorrow” для дітей дошкільного віку. Арія Мефістофеля з відбивним молотком. Все прогнозовано і нецікаво. Барабани, гітари, приспів і фак, мелодійність (яке дурне слово).

„Valentine's Day” та „In Between”. Ода попсі і полуничному сиропу. Я буду чекати тебе біля цього стовпа кожного року на день Валентина. Гав, гав, мазафака, гав, гав. Віолончелі і електронні семпли. Дєвушкі плачуть. В „In Pieces” можна дістати носовички і плакати на розі вітрів.

„The Little Things Give You Away”. Попсово-баладний варіант індастріалу з акустичною гітарою. Знову, щось дивно нагадує вступ „Run” від Snow Patrol з альбому „Final Straw” (2003).

Що тут ще писати? Слухайте краще канадців Alexisonfire „Crisis” (2006) та шведів Sounds Like Violence „With Blood On My Hands” (2007). Це краще і за каліфорнійців Linkin Park, і за новий альбом „Утопия” українців Тол.

1. Wake
2. Given Up
3. Leave Out All The Rest
4. Bleed It Out
5. Shadow Of The Day
6. What I've Done
7. Hands Held High
8. No More Sorrow
9. Valentine's Day
10. In Between
11. In Pieces
12. The Little Things Give You Away

фото: www.linkinpark.com