De Phazz „Days Of Twang” (2007)

Новий альбом культових, клубних, денсових, сексуальних, гіперзміксованих De Phazz на 44-хвилинних хвилях радіо-саундтреку. De Phazz перескакують з одних паралельних світів в інші без жодних геркулесних зусиль, стероїдів та суміші „Малюк”. Танцювальний супровід сексуального миття посуду, прибирання у квартирі, волейболу на пляжі, чи просто, цілодобової оголеності, чи просто життя.

Вечірні диспетчери розрулювання енциклопедії звуків тримають німецьку марку. Яких тільки духів не викликають ці радіо-медіуми ізі лістингу: тріп-хоп, ейсід джаз, драм & бейс, лаунж, танго, соул, самба, даб, мамба, босcа-нова, давнтемпо, фанк і навіть кантрі.

Всю вище вказану звукову алхімію нижчеекваторних і не тільки ритмів можна було почути і побачити в пробірках попередніх альбомів. Шукати якісь особливі відмінності від подібних альбомів останнього періоду, вже на 10-й хвилині, ну просто впадло і нецікаво. Просто починаєш слухати і підтанцьовувати.

Хоча, таким можна було обслухатись і в The Avalanches „Since I Left You” (2000) і новий альбом Bonobo „Days To Come” (2006) ну, дуже сильний. Деякі речі та любов до латино перегукуються і перезвукуються з альбомом The Pinker Tones „The BCN Connection” (2004), а танго-треки з альбомом Gotan Project „Lunatico” (2006).

Mylo зі своїм „Destroy Rock & Roll” (2004) також не спить. До речі, про rock & roll. Якась чувачка з Дойче Веллє, написала, що в новому альбомі De Phazz „повертаються до музичних першоджерел сучасної поп- та рок-музики: рок-н-ролу”. Єдина на весь альбом пісня про r&r чувака та секундні нарізки голосу Елвіса, це і є u-torn до часів Преслі, Рея Чарльза та Літтл Річарда? От до чого призводить орієнтація на якихось поважних критиків, які чули тільки сінгли, а не весь альбом.

Щось подібне, або майже подібне намагались забабахати і Stereolab в „Fab Four Suture” (2006) і Air „Pocket Symphony” (2007). Та при усій повазі та меломанській пам’яті до них, De Phazz рулить краще. Хоча саундтрекова реальність The Go Team та сексуальні шиплячі V/A з альбому „Bossa N Stone” на голову перестрибують De Phazz. Соррі.

Гітарний пошук на радіохвилях „Twang” пребігає в прифанковану інтерпретацію „Boogie Philosophy”, яка в свою чергу переливається в тремтливо-нічну „Nonsensical Thing” з джазовим показом мод чи повільним стриптизом для тебе.

3-хвилинний пригодницький фільм „Hell Alright” зі стьобнутими скретчами втікає нічними дахами до „Better World”, з маракасами, шейкерними семплами, боссановними гітарами, спекою і трубами. Має ж Джеймс Бонд хоч колись відпочивати?

Аеродромний „Le Petit Bastard” відбивається від дошки оголошень з дабовим варіантом нової реклами чіпсів Спрінглз і повертається до „It Will Turn Out Right”, акордеонного танго в ритмах вищенаписаних Gotan Project. Голі таїтянки під водоспадом і бешений голос Барбара Лар.

Підтрубна „Devil's Music” купається в культі плодючості божественного бика і вилазить на берег, щоб „Dancing With My Hands”. Руки цілого загону диверсанток роздягають Джеймса Бонда у таємничому саду. Ну і далі, за сценарієм бедрумні сцени.

Після того, про що майже не говорять в слух, Джеймс Бонд в кислотному джазі кружляє вулицями Лондона в „How High The Hat”. Та далеко від роздягнених дівчат не сховаєшся навіть в всесвітньовідомому тумані „My Society”. Приблюзована губна гармоніка і знову голос Барбари Лар.

Нарешті, блюз розкручується до „Rock'n'roll Dude” з міксованими тінями Елвіса. Це не „A Little Less Conversation”, хоч і триває на 20 секунд довше. Майже 2-хвилинне згортання до „Shadow Of A Lie” в якій Хічкок знімає фільм про студентське кохання з хуліганом в запилених архівах ромеоджульєтної історії з елементами „Шреку”.

Карнавальна самба „Whats The Use Of...?” бистрим двіженієм рукі прєвращаєтся... самба прєвращаєтся в кантрі, хоча її початок так нагадував „Introducing Mr. Furia & Professor Manso” з вищезгаданого альбому The Pinker Tones.

Такого самбо-кантрі треку, певне, ніхто не чекав, як і „105 FM Jam” з класичним жіночим вокалом та звуками лицарських турнірів замішаними на електроніці.

І знову нарізка з живого Елвіса Преслі. Це справді „Devil's Music (#58 Reprise)” з джазовими варіаціями та партією скрипок. І все.

Ефір закінчується. Мозаїка танцювального карнавалу збирається до боксу на компі. 44 хвилини 35 секунд ізі лістингу та плавання в Атлантичному океані. Латинська географія з квитками до Ріо, Буенос-Айресу транзитом через Ямайку.

1. Twang
2. Boogie Philosophy
3. Nonsensical Thing
4. Hell Alright
5. Better World
6. Le Petit Bastard
7. It Will Turn Out Right
8. Devil's Music
9. Dancing With My Hands
10. How High The Hat
11. My Society
12. Rock'n'roll Dude
13. Shadow Of A Lie
14. Whats The Use Of...?
15. 105 FM Jam
16. Devil's Music (#58 Reprise)

фото: www.rockpalast.de, www.rigarulle.lv