Porcupine Tree, Os Mutantes, DM Stith, The Bronx

Porcupine Tree "The Incident" (2009)

Британські прог-рокери з зальотами в прог-метал та психоделію 70-х демонструють на новому альбомі вже традиційні гойдалки між закопаним в землю на 3-ри метри меланхолом та штурмом Рейхстагу.

2-х дисковий "The Incident" виявляється анорексійною тінню попередніх альбомів. До рівня "The Sky Moves Sideways" (2003), "Deadwing" (2005) і "Fear Of A Blank Planet" (2007) йому, як до моря рачки. 1-й сіді виявляється майже ніякою прелюдією до другого, але й там нічого кращого, окрім копіювання згаданих вище альбомів не спостерігається.

Тотальна загубленість між Сциллою і Харибдою передбачувана, як весна в середині травня. Блюзові органчики штампують цератні хоррори з аналогових степів. Чисті, як сльози баладки з незамуленими берегами. Фолкові пасторалі з ангельськими голосочками. Металічні барикади. Там, де самокопіювання можна на секунду забути з'являються тіні Led Zeppelin, Yes, Pink Floyd чи навіть Slint або Tool. Та й Isis цьогоріч вже тут пробігали.

2-ва диски абсолютної пустоти. То або втома, або регрес заслужених прогресистів.

Disc One

1. Occam's Razor
2. The Blind House
3. Great Expectations
4. Kneel and Disconnect
5. Drawing the Line
6. The Incident
7. Your Unpleasant Family
8. The Yellow Windows of the Evening Train
9. Time Flies
10. Degree Zero of Liberty
11. Octane Twisted
12. The Séance
13. Circle of Manias
14. I Drive the Hearse

Disc Two

1. Flicker
2. Bonnie the Cat
3. Black Dahlia
4. Remember Me Lover

Os Mutantes "Haih Or Amortecedor" (2009)

Миле разпіздяйство легенд бразильського психоделіка з Сан-Пауло. 35-ть років перерви. І передбачуваний вихід нового диску на хвилі ностальгії за щасливими 60-ми, де трава була краща, тьолкі – піздатіші, а діти ще не перетворювались на спиногризів буття.

Без жодних розкачок Os Mutantes стартують голосочком Вовочки Путіна та фінішують гімном Росії на якомусь з парадів. Між цими альфами та омегами літає психоделія кінця 60-х перемішана з легким джазом і тропіканою. Кастаньєти та акордеончик додаються в асортименті. Блюзове фортепіано розрулює тангові аперитиви з русою косою до поясу та кашлюком.

Обов'язково присутня харекрішна медитація і пляжне разпіздяйство в дусі ша-ля-ля Роя Орбісона ("Anagrama"). І куди ж без пабного гумору з деконструкцією "Бесаме мучо" та згадками про Марадону і Фіделя, які в контексті майбутнього протистояння між збірними Бразилії та Аргентини, набувають просто знущального характеру ("Samba Do Fidel").

І вже якось незвично в цьому стьобному тумані зустрітись з позитивним їжачком ("O Mensageiro"), який би навіки пришвартувався в якійсь з анімешок Міядзакі (або біля Тоторо, або біля Поньйо). Ще один приклад Porcupine Tree, того, що олдскул не пропити і не прокурити.

1. Hymns Of The World P.1 (Intro)
2. Querida Querida
3. Teclar
4. 2000 e Agarrum
5. Bagdad Blues
6. O Careca
7. O Mensageiro
8. Anagrama
9. Samba Do Fidel
10. Neurociência do Amor
11. Nada Mudou
12. Gopala Krishna Om
13. Hymns Of The World P.2 (Final)

DM Stith "Heavy Ghost" (2009)

Американець David Michael Stith, який своїми "Heavy Ghost" вже наробив достатнього шуму в інетних географіях. В чомусь нагадує Ентоні, в чомусь більше – раннього Девіда Боуї (десь тут літають згадки про Arcade Fire). Але найбільше диск салютується культовим ейсід-фолковим британцям Comus з не менш культовим альбомом "First Utterance" (1971).

Хорові паті з русалками під гітарку та фортепіанко. Вальсування з чортами в тихому болоті. Мінімалістичний гіпнотайз сирої осінньої атмосфери. Шаманський невермор з фаталістичним моментом смакування ран посипаних сіллю. Моменти мазохізму штиняють ледве відчутною іронією. У світліших моментах загального мінору хворобливість перетікає в сюрреалістичні фантасмагорії (в дусі фільму The Man Who Fell to Earth з тим ж Боуї), щоб потім розчинитись у ще більш маніакальному Абсолюті.

Так що, інетний поголос частково виправданий та ідеологічно правильний.

1. Isaac's Song
2. Pity Dance
3. Creekmouth
4. Pigs
5. Spirit Parade
6. BMB
7. Thanksgiving Moon
8. Fire of Birds
9. Morning Glory Cloud
10. GMS
11. Braid of Voices
12. Wig

The Bronx "El Bronx" (2009)

Лос-анджельські хардкор-панки The Bronx дарують 40-к хвилин маріачівського шабашу, в якому конгеніально стилізуються ностальгії за 60-ми з салютами безсмертному Артуру Лі та його вічнозеленій, як стріли Амура, банді Love.

"El Bronx" – це наступний еволюційний крок альбому The Last Shadow Puppets "The Age of the Understatement", до якого руки Алекса Тернера з огляду на нещодавній вихід альбому Arctic Monkeys, вже точно не дійдуть. Та й точно б не дійшли. Ментальність шеффілдського денді у своїй зацикленості на власному спліні далека від сомбрерної безбашеності елейних панків. Бо згадуючи їх альбом 2006 року "The Bronx", такий несподіваний реверанс, вдвічі цінніший.

Viva la Mexico!

1. Cell Mates
2. Litigation
3. Despretador
4. Quinceniera
5. Silver or Lead
6. Sleepwalking
7. Slave Labor
8. Clown Powder
9. Holy
10. My Brother the Gun
11. My Love