Arcade Fire після тріумфального першого альбому „Funeral” з любов’ю Девіда Боуі, усієї Канади та всього навколишнього всесвіту вирішила запалити через 3 роки нове вогнище. Неонову Біблію.

Переслуховуючи 2-гі альбоми Kaiser Chiefs, Bloc Party, Kasabian, Clap Your Hands Say Yeah, Killers ітеде, помічаєш ту дивну закономірність 2 альбому. Синдрому 2-го альбому. Всі від тебе всі чогось чекають. Принаймні, того кайфу, який був на першому альбомі. І усі отримують конкретний облом.

2-й альбом не те, що не яскравіший, він більше якийсь стишений. Банда вже про себе заявила. Непотрібно рвати кігті. Звук переходить на інший рівень звучання (на жаль, не у всіх). Бабкін тепер каже, що ніколи б не поставив в перший альбом 5’ніцци деяких відірваних треків. Приходить геніальна простота, без вимахування.

Аркаду помітно відразу. Голос вокаліста ніколи не забувається, як і характерне звучання гітарних партій та хоровий спів усіх присутніх.

„Black Mirror” продовжує ритміку передостаннього похоронного треку „Rebellion (Lies)”. В „Keep The Car Running” ті ж скрипочки (+ банджо), рваний раннінговий біт, що й у „Neighborhood 2 Laika”. Вечірня пробіжка під салютами. Закінчення навчання з перебіжками до перших кущів. Хоча, насправді текст про сон, в якому якийсь дядько приходить і забирає мене з собою. І цей похоронний текст: „If some night I don't come home\ Please don't think I've left you alone.”

Повільна „Neon Bible” з нанизуванням медитативного приспіву „It's in the Neon Bible, the Neon Bible” під мерехтіння підвальної лампочки та перукарської машинки. Колискова перед постригом нічного читання неонової Біблії. Гра з текстом і полегшений варіант апокаліптичних проповідей Девіда Юджина Едвардса з Woven Hand: „Not much chance for survival\ If the Neon Bible is true”.

Органна „Intervention” ліфтує до неба, сигналізуючи про повернення короля на трон. Для когось це похорони. Потрібно воювати, потрібно вбивати. Божевілля хрестових походів на благо Церкви: „Been working for the Church while my family dies\Your little baby sister's gonna lose her mind\ Every spark of friendship and love will die without a home”. Ніхто не хоче вмирати. Хочуть чути лише солдатські марші. Їх мають співати інші. Не ти. „Singing halleluiah with the fear in your heart”. Дитячий хор. Музичні репетиції якоїсь нової протестантської деномінації.

Прибасована шизофренія подружжя Віна Батлера і Реджини Кассанья виливається в „Black Wave / Bad Vibrations”. Її темні хвилі та його погані вібрації. Ксилофон на барабанних палочках. Вояж в глибини темного моря.

Море з громом та блискавкою впадає в „Ocean Of Noise”. Піаніно в нижніх регістрах. Ніжна безнадія в „An ocean of violence\ Between me and you”. „In an ocean of noise\I first heard your voice\ Ringing like a bell \ As if I had a choice, oh well!” Труби втрачених можливостей на похоронних хвилях голосу.

Біблійні алюзії „The Well And The Lighthouse”. Батлер поспішає так, ніби вже завтра має померти чи точно знає про свій день відходу в інші світи (це було помітно вже і на похоронах). Відродженим добігти до будинку, доки твій корабель не накрила аварія. Мелодійно добігти, без шуму.

(Antichrist Television Blues) Веселі(?) безробітні танці богобоязливого монреальського шалапута як форма листування з Господом Богом: Dear God, I'm a good Christian man\In your glory, I know you understand\That you gotta work hard and you gotta get paid\My girl's 13 but she don't act her age\She can sing like a bird in a cage\O Lord, if you could see her when she's up on that stage!” Це в принципі важко назвати блюзом, це швидше батьківський сум. Очікування знаків, прохання і побажання. O tell me, Lord, am I the Antichrist?!

„Windowsill”. Особистий протест. Протест проти MTV, американської мрії, батьківського дому, правил та звичок. Це не усі-пусі і гей-гей, дана-дана. Я не хочу це бачити з свого підвіконника. World War III, when are you coming for me?

Хітовий трек „No Cars Go”. Подружжя виводить гімн нерухомості у якомусь відомому тільки їм плейсі. Виводить разом з трубами, альтом, кавалком електроніки і якимсь дурнувато-позитивним диснеївським запалом. Якщо в (Antichrist Television Blues) ми маємо великий трек з максимальною кількістю слів, які б вистачили на увесь альбом, то тут, ми маємо найбільший трек з мінімальною к-тю слів, витрачених для реалізації даного гімну. Всі кудись біжать. Галоп бездоріжжям. Мрія ангелів-хористів. Жодних законів. Жодних правил. Жодних знаків дорожнього руху. Let's go!

Органно-барабанний марш апокаліптиків „My Body Is A Cage”: My body is a cage that keeps me\From dancing with the one I love\But my mind holds the key.

Перші сурми архангелів. I'm living in an age\That screams my name at night\But when I get to the doorway\There's no one in sight. Знову, рідко використовувана електроніка. Готичний скрім картин Ель Греко.

Це вже не похорони, це не танці на могилах. Це вже якась усвідомлена відчайдушність по той бік бажання сподобатись чи просто звернути на себе увагу. Це 2-й альбом Arcade Fire. Тексти і сни. Пошуки себе. Пошуки і запитання. Дзеркала. Неонова біблія. Потусторонні голоси. Химерні об’явлення в головах монреальських пророків. Страхи і хвилювання. Асоціації з фільмом „Інші”. Ще краще. Ще глибше. Післяпохоронний альбом без сусідів. Альбом за фінішною лінією панахидного періоду.

1.Black Mirror
2.Keep the Car Running
3.Neon Bible
4.Intervention
5.Black Wave/ Bad Vibrations
6.Ocean of Noise
7.The Well and the Lighthouse
8.(Antichrist Television Blues)
9.Windowsill
10.No Cars Go
11.My Body is a Cage

фото: www.liberation.fr та www.pollstaronline.com