На днях отримала листа від друга. Пише, що скоро приїде, питається чи буде щось цікаве відбуватись у Львові? Одразу відписую йому листа з великим додатком переліку різноманітних культурних акцій. Він якраз вчасно вибрався до Львова, "Дзига" святкує 15 років. З цих двох подій вдамся трохи до ностальгії.

Про Гуляйгород більше заговорили, коли вони записали спільний альбом з групою Тартак. Свого часу цей альбом знаходився на вершинах всеукраїнських музичних рейтингів. Та виконання народних пісень – це тільки одна сторона діяльності Гуляйгорода. Ці люди шукають, записують і досліджують оригінальний український фольклор Центральної України. Дорогою до до Любліна, де Гуляйгород мав виступати цими вихідними, їм вдалось кілька годин провести у Львові, а нам записати це інтерву.

Для київської групи Сонцекльош, виступ на етно-фестивалі "Підкамінь" був першим виступом на Західній Україні. За три роки свого існування група жодного разу не давала концерту у Львові. Шкода. І музика і музиканти – суцільний сонцекльош.

Сигареты Camel, назовите их Самец, чтобы поддать форме славянского дискурса. На них написано "турецкий табак". Реальный, настоящий, подлинный, автентичный (американский!). Я помню его, турецкого товарища, ездившего на "Форде", показывающего на хай-вэе драйв по-турецки, курившего Кэмэл, потому што они турецкие, и более всего, потому что в прекрасной стране они подтвердили его как турка в оцепеневших заплывших жиром глазах не-интересующегося другого.