Інтернаціональна бригада вирішила провести свою реконкісту над священними творіннями Маркеса. Вирішила екранізувати "Любов під час чуми", де сексу виявилось більше, ніж великої і чистої субстанції. Добре, що sex is all around трабахнувся виключно у стьобних позиціях. Але це вже більше заслуга Маркеса, ніж режисера Майка Ньювела.

Британець Майк Ньювел відзначився в енциклопедії сінематографу такими кульними фільмами, як "Чотири весілля та похорони" і "Донні Браско". "Посмішка Мони Лізи" і ще одна серія поттеріани навічно затусувались на маргінеси пам’яті людей з бульвару Капуцинів.

І ось тепер, після кубку вогню, він вирішив відзняти цілий казан вогню приправлений латиноамериканськими феєрверками і пітардами. В ряди першовідкривачів нового континенту прози Габріеля Маркеса затесались такі відомі мени, як оскароносний іспанець Хав’єр Бардем, італійка Джованна Мезоджорно (копія Джоді Фостер періоду "Таксиста"), колумбієць Джон Легуізамо, американці Бенджамін Братт і Лів Шрайбер та інша дружба народів заради миру на цій планеті.

Саундтреки до фільму записала колумбійка Шакіра, якій сам топос Картахени мав надихнути на безкоштовні любовні стенання на тлі фантастичних листівок з пейзажами Колумбії для туристів.

2-х годинну яскраву картинку вирішили провести суворо дотримуючись стилістики Маркеса, балансуючи між парадоксами людської натури в католицькій країні, де серіальні пристрасті стримуються ще більш гіперболізованим акцентом на стражданнях Христа. І де, так карнавально переплітається подяка Богородиці Діві та шкура вбитого ворога перед Її іконою.

Усю 2-х годинну екранну стриманість рятує тільки дикий гон і рідкісної атомізації стьоб. Увесь фільм являється одним суцільним доказом того, що секс – є найбільш смішною штукою на цій землі.

Флорентіно чекав на 1-й і невинний секс з Ферміною 53 роки, 7 місяців та 11 днів та ночей. За увесь цей період розлуки з улюбленою богинею осяйного щастя йому вдалось довести к-ть своїх партнерок по ліжку, підлозі, столі, палубі, вулиці і кущам до цифри 622 (хоча на цифрі 533 він вже перестав щось запам’ятовувати). При тому, ніколи не забуваючи про клятву вічної любові з 1-го погляду до Ферміни.

Увесь фільм переповнений тими любовними сигналами, кодами і азбуками Морзе, які так класно вдалося зібрати Ролану Барту у своїх "Фрагментах мови закоханого".

Клоунська ейфорія закоханого Флорентіно, схожого у своїх лахах на незграбних героїв Чарлі Чапліна. Згодом, після весілля Ферміни з лікарем Хувеналом Урбіно, Флорентіно накидає на себе важкий тягар нерозділеного кохання, який пригинає його до землі.

Ходить він тільки у чорному одязі, що символізує його непоправну втрату улюбленого об’єкта. Швиденько перетворюється на вусатого дідугана, який не піднімає ніг. Він дух. Він тінь. Без любові він ніщо. Весна назавжди пішла з його життя.

Ферміна, яка не знає, що таке любов. Має вже архетипову відразу до чоловічих первинних органів та виставляє лише одну вимогу до майбутнього весілля – щоб її не заставляли їсти баклажани. Виходить заміж (з дурнуватою чолкою на вінчанні) за лікаря, тому що так треба. Народжує купу дітей. І через 51 рік, 9 місяців та 4 днів хоронить свого дока, щоб у той ж вечір вигнати Флорентіно з власного будинку та майже, що не проклясти, щоб через якихось 1.5 роки, у віці 72-х років кохатись з ним на пароплаві під прапором холери. Шиза рідкісної сили, яка так буйно процвітає на кліматичних картах Колумбії.

Цю крейзануту ситуативність і мухерну істеричність ратує тільки пресвятий стьоб. Флорентіно, секунд так за 15-ть, лишила невинності якась мухера на пароплаві. І його попустило так, що він вночі почав стовбичити біля її дверей. Вже інша його кобітка під час сексу згадувала про свого померлого чоловіка, а ще інша – ссала соску. Коротше, вчорашній Дон-Кіхот став Дон-Жуаном з усіма витікаючими наслідками. І куди поділась його клятва вірності?

Через любов Флорентіно до фарби, його улюбленій Олімпії, її ж чоловік перерізав горло. Після цього, Флорентіно перейшов на студенток. Та, перед тим він став президентом Карибського річного пароплавства. Про це він дізнався пойобуючи раком тьолку на робочому столі.

Ну а далі ви вже знаєте. Всю цю детальну серіальність рятує від повного сну лише один стьоб. Флорентіно і Ферміна лахають один з одного. Зі своїх пенсіонерних тілес, зі схожістю з меблями і засобами від ревматизму. Але це ж Латинська Америка. І вони ще ті стручки. Вони цілуються. Кохаються. Коротше, відриваються по повній програмі на білому пароплаві, який пливе у вічність.

Без дикого гону, фільмак би став нудним натюрмортом для мадамів пенсійного віку, які люблять поплакатись над чужими емоціями, які й так конкретно приховуються. Мейбі, комусь і подобається їбати натюрморти, але очевидно не Маркесу з його стьобом. Майку Ньювелу майже вдалося це не зіпсувати. От така холєра ясна.

постер: kinomania.ru